<< ВСТУП >>

Згідно фізичним законам термодинаміки [1], ніщо не виникає з нізвідки, все має певне матеріальне енергетичне наповнення і всі явища у фізичному світі виникають в результаті переходу енергії і речовини з одного свого стану в інший. Не обходять ці закономірності і будь-яку сторону людської життєдіяльності. Чи торкається це трансформації живильних речовин або складних психічних процесів [2, 3]. Скрізь присутні матеріальні складові і носії ентропії, тобто того або іншого розміщення, перетворення і розподілу енергії і матерії в часі та просторі. Однак ці матерії та енергії не завжди вкладаються у канонізований у той чи інший системі координат перелік. І головне питання для дослідника полягає не стільки в тому, аби зафіксувати певні фізичні зміни за допомогою завжди обмежених механічних та електронних приладів і довести буття актуальних явищ відосно косному за своїю академічною природою науковому світу [4]. Набагато важливішою та цікавішою задачею для дослідника стає вивчення самої природи певної ентропічної метаморфози усіма посильними для його випадку методами найрізноманітніших наукових шкіл, щоб виробити власний підхід. Відтоді пізнання властивостей та можностей попередньо невідомого й нового переходить у повсякдення і оволодіння його природою призвичаюється.

Ентропічні явища охоплює і поняття «сублімація». Значення цього слова походить від латинського дієслова «sublimare» [5], яке перекладається як «підвищувати, підносити, піднімати, переганяти». У алхімічному трактаті, датованому 1390 роком, «сублімація» позначає очищення початкового хімічного продукту за допомогою певної на нього фізичної дії, зокрема, шляхом термічної перегонки його через газоподібний стан. Стосовно людського організму термін вперше уживається австрійським лікарем-психоаналітиком Зігмундом Фройдом в 1910 році і позначає процес перекладу, відхилення вираження підсвідомих інстинктів – інстинктивних бажань і імпульсів – із своєї первинної форми на більш соціально або культурно прийнятну активність, зокрема, в сферу мистецтва, релігії, науки, державної і суспільної роботи [6, 7]. Коли ж розмова заходить про сексуальні спонуки, поняття сублімації охоплює перенаправлення людиною своїх сексуальних сил і імпульсів на здійснення завдань інших, ніж статеве розпліднення.

Часто трансформація сексуальної потенції і різних її матеріальних складових відбувається поза безпосередньою коїтальною діяльністю людини. Проте численні ентропічні явища природно відбуваються і під час статевого акту, незалежно від його спрямованості [8]. Їх можна умовно назвати «активною сублімацією» у протилежність узагальнено «пасивній» – різним способам десексуалізації статевого потягу.

Поняття мультиоргастичності, тобто здатності людини до множинних оргазмів, стосується саме людської спроможності до збереження і перетворення енергії. Оргазмова енергія, якою б складною, невирішеною, дивацькою не здавалась б, залишається попри над все — хоч би навіть чисто на суб’єктивному плані —могутньою, чарівною та різноплановою енергією. Можна було б припустити, що мультиоргастична жінка або ж чоловік-мультиоргастик створює якимось чином досить замкнену систему, у якій втрати цієї фізіологічно-психічної енергії мінімілізовані. Припущенню такої моделі також сприяє той факт, що дуже нерідко у людей, особливо пубертатних чоловіків, перехід до оргазмової фази означає автоматичний послідовний перехід до статевої розрядки і нечутливості, тобто лавиноподібного накопичення залишкових змін у його оргастичній системі, що розмикають її та роблять сам оргазмовий процес необоротним, а сам оргазмовий цикл лише однієсенькою повною амплітудою досить невигадливої конфігурації. Щоправда, отака проста модель не така вже проста стосовно поліпотентних людей, адже відчуття оргазму у них протягом багатьох оргастичних циклів ніколи не залишається незмінним, а дедалі зростає. Безумовно, з одного боку, у такої людини поступово зростає та збагачується нервова чутливість, однак, з іншого, і загальний рівень енергії, який можна виміряти через потенціали головного мозку, постійно підвищується теж. І нехай, навіть, ця гіпотетична оргастична система буде відносно замкненою — її обрії, у будь-якому разі, обмежені лише уявою спостерігача, а ентропічні явища між її учасниками (системами живих організмів) включають і такі стосунки, як насичений енергетичний взаємообмін, а також накопичення, вивільнення та активну сублімацію енергії.

Мета цієї розвідки — спробувати розібратися у деяких особливостях природи мультиоргастичності на рівні однієї людини і тим закласти ґрунт для подальших більш фундаментальних досліджень цього вельми цікавого енергетичного феномену.

>>