Розділ 5
<< Еякуляція >>

Під еякуляцією (сім’явипорскуванням; лат. ejaculari = ex- «назовні» + jacere «шпурляти, кидати») у чоловіків розуміють двохетапний спінальний рефлекс мимовільного хвилеподібного ритмічного скорочення м’язів придатків яєчок, сім’явивідних проток, ампул сім’явивідних проток, сім’яних міхурців, передміхурової залози, шийки сечового міхура, уретри і промежини, який виникає на певній стадії збудження (стадії оргазму) копулятивного циклу, забезпечує формування і евакуацію насінної рідини та охоплює емісію (рух сперми від яєчка до передміхурової частини уретрального каналу, яка при сильному статевому збудженні рефлекторно обмежена з боку сечового міхура внутрішнім сфінктером уретри, а з боку губчастої частини – зовнішнім сфінктером уретри) і власно еякуляцію (виверження сперми під великим тиском до гирла уретри і назовні із передміхурової пазухи) [73, 74, 75, 76] (рис. 5.1).

Рис. 5.1 Фракції еякуляту та їх відношення до внутрішніх статевих органів.
1 – яєчко (testicle); 2 – сім’явиносні канальці (ductuli efferentes); 3 – протока придатка яєчка (ductus epididymidis); 4 – хвіст придатка яєчка (cauda epididymidis); 5 – сім’явивідна протока (ductus deferens); 6 – ампула сім’явивідної протоки (ampulla ductus deferentis); 7 – сім’яний міхурець (seminal gland); 8 – сім’явикидна протока (ductus ejaculatorius); 9 – екскреторні протоки передміхурової залози (простатичних залоз, glandulae prostaticae): 9а – зовнішні простатичні залози (glandulae prostaticae externae), 9с – періуретральні (парауретральні) простатичні залози (glandulae prostaticae periurethrales); 10 – передміхурова залоза (prostate); 11 – цибульно-уретральні залози (glandulі bulbourethralеs); 12 – уретральні (Літтра) залози (glandulae urethrales); 13 – сечівник (urethra); 14 – сечовий міхур (urinary bladder); 15 – предеякулят (передуюча фракція еякуляту); 16 – перша фракція еякулята; 17 – середня (головна) фракція еякулята; 18 – кінцева (найбільша) фракція еякулята; 19 – глубоке пахове кільце (anulus inguinalis profundus); 20 – пахова зв’язка (inguinale); 21 – зовнішній сфінктер уретри (sphincter urethrae membranaceae); 22 – сечостатева діафрагма (diaphragma urogenitale; глибокий поперечний м’яз промежини, m. transervus perinei profundus); 23 – передміхурова пазуха (sinus prostaticus) (стінка розрізана, а ії половинки відтягнуті у боки)

Секрет яєчок у дорослих чоловіків накопичуються в сім’явивідних протоках в результаті пасивного і повільного проштовхування виділених раніше порцій яєчкового секрету тими новими, що поступають з придатків і сім’яних канальців, а також під впливом властивої стінкам канальців ритмічної перистальтики, яка забезпечується міоїдним шаром (stratum mioideum) стінок [77].

Перша фаза еякуляції — активне переміщення сім’я могутніми скороченнями стінок сім’явивідних протоків у напрямку до передміхурової пазухи — починається під дією еферентних імпульсів, які поступають із ядер бічних рогів сірої речовини поперекових сегментів спінального (спінномозкового) симпатичного центру еякуляції ((Th12,) L1, L2, L3) (рис. 5.2, 5.3, 5.4) по прегангліонарних відростках, що виходять із спинного мозку у складі передніх корінців і по сполучним гілкам (rami communicantes) прямують до вузлів (гангліїв) лівого та правого паравертебральних (біляхребетних) симпатичних стовпів (truncus sympathicus). Звідси одні волокна спускаються до гангліїв нижчого поперекового або крижового рівня і утворюють синапси з гангліонарними клітинами, що досягають пеніса через статевий (соромливий) (n. pudendus) і тазові нутрощеві (збудливі) (nn. splanchnici pelvini (nn. erigentes)) нерви; більшість же волокон проходять через відповідні ганглії симпатичного стовбура і, не встановлюючи синаптічних контактів, йдуть у складі поперекових черевних нервів аж до утворення синапсів в гангліях верхнього підчервного сплетення (plexus hypogastricus superior), що локалізоване відразу нижче біфуркації аорти на рівні LV поперекового хребця: воно формує мережу волокон, розташованих зліва від умовної середньої лінії грудини. Гіпогастральні (підчеревні) нерви (nn. hypogastrici), до складу яких входять разом з постгангліонарними і прегангліонарні, створюючи синапси з клітинами тазових сплетень, в кількості 2-3 відходять із двох сторон (білатерально) від нижнього полюса верхнього підчервного сплетення і об’єднують непарне верхнє з парним нижнім підчеревним сплетенням (plexus hypogastricus inferior), яке є комплексом соматичних, симпатичних та парасимпатичних нервових елементів й розташоване в тазовій фасції на латеральній стороні прямої кишки, сім’яних міхурців, передміхурової залози і задньої частини сечового міхура. Менша кількість симпатичних постгангліонарних волокон також поступає в нижні тазові сплетення через тазові нутрощеві нерви. Від нижнього підчеревного сплетення нервові (постгангліонарні) симпатичні волокна розподіляються по сім’явиносних протоках на всьому проміжку від придатків яєчок до ампулярних частин, частково іннервують сім’яні міхурці, а також забезпечують внутрішній сфінктер сечового міхура та констріктори (стискателі) артерій статевого члена.


Рис. 5.2 Спинальні статеві центри та їх відношення до хребта і тулуба.
Римськими цифрами позначені хребці хребтової шахти, арабськими — корінці спинномозкових нервів відповідних сегментів хребтового стовбура (C – шийні; Th – грудні; L – поперекові; S – крижові; Co – куприкові).
Co1 – Plexus coccygeus (копчикове сплетення); S1-S5, L5 – Plexus sacralis (крижове сплетення); L1-L4 – Plexus lumbalis (поперекове сплетення); Th1-Th12 – Rr. ventrales nn. intercostales (передні гілки міжреберних нервів); C5-C8 – Plexus branchialis (плечове сплетення); C1-C4 – Plexus cervicalis (шийне сплетення)
Різні гіпотези локалізації в сегментах: eR – центру ерекції; eJs – симпатичного центру еякуляції; eJpc – парасимпатичного і соматичного центру еякуляції; Fm – центру гіперемії жіночих статевих органов, ерекції клітора та ритмічних скорочень піхви і матки


Рис. 5.3 Периферичні нерви, що беруть участь в ерекції та еякуляції.
Стрілками позначено напрям нервових імпульсів.
I – спинний мозок (medulla spinalis); eJs – сегменти симпатичного центру еякуляції (тораколюмбальні симпатичні провідні шляхи); eJRpc – сегменти парасимпатичного і соматичного центрів еякуляції та ерекції (крижові парасимпатичні і соматичні провідні шляхи)
1 – білі сполучні гілки; 2 – сірі сполучні гілки; 3 – симпатичний стовбур (truncus sympathicus); 4 – поперекові нутрощеві нерви (nn. splanchnici lumbales); 5 – верхнє підчеревне (брижове) сплетення (plexus hypogastricus superior); 6 – нижній підчеревний нерв; 7 – тазові нутрощеві (збудливі, ерегуючи) нерви (nn. splanchnici pelvini (nn. erigentes)); 8 – тазове сплетення (нижнє підчеревне (брижове) сплетення); 9 – соромливий (статевий) нерв (n. pudendus); 10 – м’язова гілка статевого нерва; 11 – дорсальний нерв прутня (n. dorsalis); 12 – сідничо-печеристі і цибулинно-губчастий м’язи; 13 – передміхурова залоза; 14 – сім’яний міхурець; 15 – сім’явивідні протоки; 16 – задні сакральні (крижові) корінці; 17 – печеристе нервове сплетення; 18 – задні мошонкові нерви (nn. scrotales posterior); 19 – промежинні нерви (nn. perineales); 20 – нижні прямокишечні нерви (rr. rectales inferior); 21 - лобкове зрощення (symphysis pubica); 22 - куприк (os coccyges)


Рис. 5.4 Іннервація статевих органів.
1 – поперекове сплетення (plexus lumbalis); 2 – крижове сплетення (plexus sacralis); 3 – симпатичний стовбур (truncus sympathicus); 4 – симпатичний попереково-крижовий стовбур (truncus lumbosacralis); 5 – крижовий вузол симпатичного стовбура (ganglion sacrali truncus sympathici); 6 – діафрагма (diaphragma); 7 – крижовий мис (виступаюча в таз кісткова опуклість на межі між п’ятим поперековим хребцем і крижами) (promontorium; сакровертебральний кут); 8 – пахова зв’язка (lig. inguinale); 9 – клубовий остюк передній верхній (spina iliaca anterior superior); 10 – замикаючий нерв (n. obturatorius); 11 – клубовий м’яз (m. iliacus); 12 – великий поперековий м’яз (m. psoas major); 13 – нижнє підчеревне (тазове) сплетення, передня частина (plexus hypogastricus inferior (pars ventralis)); 14 – нижнє підчеревне (тазове) сплетення, задня частина (plexus hypogastricus inferior (pars dorsalis)); 15 – ректальне сплетення (plexus rectalis); 16 – передміхурове сплетення (plexus prostaticus); 17 – сечоміхурове сплетення (plexus vesicalis); 18 – сім’явивіднопротокове сплетення (plexus deferentialis); 19 – попереково-крижовий вузол симпатичного стовбура (ganglion lumbosacrali trunci sympathici); 20 – соромливий (статевий) нерв (n. pudendus); 21 – права гілка дорсального нерва статевого члена (n. dorsalis penis dexter); 22 – лобковий симфіз (symphysis pubica); 23 – очеревина (peritoneum); 24 – цибулинно-губчастий м’яз (m. bulbocavernosus)

Поступова нервова симпатична активізація м’язових стінок сім’явивідних проток приводить до особливо сильної напруги статевого члена (фаза пізнього плато), своєрідного лоскотання в області уретри (деякі це сприймають як бажання сечовипускання), котра наступає за декілька секунд до початку сім’явипорскування. Якщо в цей момент передоргазму припинити статеву стимуляцію, то збудження поступово спадає і сім’явиверження не наступає: таким чином багато чоловіків значно подовжують тривалість статевого акту (за рахунок того чи іншого відволікання від сексуальних дій та відчуттів). Однак з кожною подальшою перервою рівень статевоо збудження зростає, їм все важче і важче стримувати себе. І нормальним ходом одного разу цей передоргазм переходить в оргазм.

З початком першої фази еякуляції хвилеподібне скорочення уперед уздовж м’язових стінок сім’явивідних проток починається із поштовха від сім’явиносних канальців обох яєчок [78]. Далі хвилю скорочення гладеньких м’язів підхоплюють стінки протоку придатка яєчка і ланцюгова рефлекторна реакція перистальтичного скорочення з наростаючою силою підіймається по сім’явивідної протоці [79], де гладенькі м’язи утворюють три шари (внутрішній поздовжній, середній циркулярний та зовнішній поздовжній), та проштовхує сперматозоїди до простати.

Вслід за симпатичним центром еякуляції вступає в дію парасимпатичний, який активізує скорочення гладкої мускулатури спочатку внутрішнього сфінктеру уретри (сечоміхурового трикутника), що має запобіти ретроградній еякуляції у сечовий міхур, а потім і тісно зв’язаної із внутрішнім сфінктером гладенької циркулярної (кругової) м’язової тканини передміхурової залози. Через 1-2 с після простати починають скорочуватися і гладенькі м’язи сім’яних міхурців. Еферентні імпульси посилаються із ядер бічних рогів сірої речовини крижових (сакральних) сегментів спінального парасимпатичного центру еякуляції та ерекції (S2, S3, S4) (рис. 5.2, 5.3, 5.4) по нервовим парасимпатичним волокнам (аксонам), що йдуть в передньому напрямі, зустрічаються з передніми аксонами спінальних центрів, контролюючих сечовий міхур та пряму кишку, утворюють з ними сакральні вісцелярні еферентні (виносні) волокна, що виходять як 2, 3, 4 пари передніх шости сакральних корінців з шости крижових отворів. Електрична стимуляція крижових корінців S2, S3, S4 може викликати ерекцію у чоловіків. У більшості чоловіків основне джерело еректогенних волокон — S3 (n. erigens communis), менша кількість поступає з S2 (n. erigens posterior) або S4 (n. erigens anterior), при цьому у будь-якого чоловіка ефективні тільки два корінці.

Далі прегангліонарні парасимпатичні волокна сакральних корінців відокремлюються від сакральних (крижових) нервів (n. sacrales) як їх передні гілки – тазові нутрощеві (збудливі, ерегуючі) нерви (nervi splanchnici pelvini (erigentes)), після того слідують латерально (по бокам) вперед і вгору. А n. sacrales вливаються у крижове сплетення (plexus sacralis), з якого виходить соромливий (статевий) нерв (n. pudendus). Тим часом кожен n. erigentis дає від 1 до 3 нервів, що починаються позаду внутрішньотазової фасції (м’яза, що піднімає задній прохід (m. levator ani)). Таким чином, кількість окремих тазових нервів (nn. erigentes) у різних людей коливається від трьох до шости. У ці ж нерви також поступають симпатичні волокна з сакральних симпатичних гангліїв параспінального симпатичного стовбура (truncus sympathicus) через сірі гілки.

Далі nn. erigentes перетинають (перфорують) медіальну (серединну) поверхню m. levator ani і приєднуються до тазового (нижнього підчеревного) сплетення, до якого зверху приєднуються і симпатичні волокна з нижніх підчеревних нервів. Далі парасимпатичні імпульси проходять через внутрішні соромливі (статеві) нерви (nn. pudendes internes), а також через інтрамуральні сплетення (ті, що розміщуються у стінках) деяких тазових органів (зокрема, через передміхурове нервове сплетеня (plexus prostaticus) і печеристе нервове сплетення прутня (plexus cavernosus penis)).

Хід кавернозних нервів від гангліїв в тазовій фасції проходить через задньобокову частину сім’яного міхурця і передміхурової залози до верхівки залози, де нерви проходять в безпосередній близькості з перетинковою (pars membranacea) частиною уретри, яку і супроводжують через урогенітальну діафрагму. Далі вони розташовуються по бічній поверхні перетинкової частини уретри, піднімаючись по 1-годинному і 11-годинному положенню годинникової стрілки на проксимальному відрізку цибулинної частини сечівника. Далі деякі гілки забезпечують губчасте тіло, тоді як інші входять в кінці печеристих тіл статевого члена з гілками статевої артерії і кавернозних вен. Вони іннервують спіральні (геліцинові) артерії, що забезпечують печеристі тіла і трабекулярні (між кавернозними порожнинами у сполучній тканині) м’язи, викликаючи їх розслаблення та послідуючу ерекцію прутня.

Сім’яна плазма, що утворює буферну та живильну суміш навколо сперматозоїдів, збирається по шляху руху сперматичних клітин в результаті змішування секрецій різних залоз [80]. В ході еякуляції ці секреції додаються до сперматозоїдів у певної тимчасової послідовності, так що кінцевий еякулят складається з сукупності передуючої, першої, середньої та завершуючої фракцій еякулята.
Рис. 5.5 Задня половина чоловічої уретри (сечівника) та простати.
1 – передміхурова (чоловіча) маточка (utriculus prostaticus, vagina masculina, masculine uterus); 2 – отвір лівої сім’явикидноі протоки (ostium ductus ejaculatorius sinister); 3 – отвір правої сім’явикидноі протоки (ostium ductus ejaculatorius dexter); 4 – отвори проточків передміхурової залози, котрі відкриваються на сім’яному горбику; 5 – сечоміхуровий трикутник (trigonum vesicae); 6 – внутрішній отвір уретри та язичок сечового міхура (ostium uretrae internum et uvula vesicae); 7 – передміхурова частина уретрального каналу (pars prostatica uretrae); 8 – сім’яний горбик (colliculus seminalis); 9 – гребінь уретри (crista urethralis); 10 – перетинкова (мембранозна) частина уретрального каналу (pars membranacea uretrae); 11 – губчата частина уретрального каналу (pars spongiosa uretrae); 12 – передміхурова залоза (prostate); внутрішній сфінктер уретри (сечоміхурового трикутника) (m. sphincter vesicae (trigonalis)); 14 – констріктор (зовнішній сфінктер) уретри (m. constrictor urethrae (sphincter urethrae membranaceae)) у складі сечостатевої діафрагми (diaphragma urogenitale)Надходження перших крапель еякулята через сім’явикідні протоки в передміхурову частину сечівника, з обох боків щільно перекриту уретральними сфінктерами, й розтягування порожнини простатичної маточки сім’яного горбика, багатого на нервові закінчення [81], діє як стимулятор соматичної іннервації та викликає другу фазу еякуляції — фазу викидання (вигнання, виверження) вже не яєчкового секрету — а сукупного еякулята, що, на відміну від попередньої емісії сім’я як пронизливого суб’єктивного відчуття невідворотності оргазму, гостро переживається водночас із піком статевого збудження як сам енергійний оргазм.

Рухові нервові волокна, які виходять з ядер передніх рогів сірої речовини крижових (сакральних) сегментів спинномозкового соматичного (сенсомоторного) центру еякуляції і ерекції (S2, S3, S4) (рис. 5.2, 5.3, 5.4), через рухові волокна соромливого (статевого) нерва (nervus pudendus) активізують хвилеподібне скорочення смугастих м’язів, початок якому та упорядженість задає еякуляторний м’яз (musculus ejaculatorius) [82], що тягнеться від сім’яного горбика й глибоко вплітається в цибулину прутня [83] (рис. 5.6). По ходу його скорочення до скоротливої хвилі приєднується сечостатева діафрагма (у складі констріктора (зовнішнього сфінктера) уретри й глибокого поперечного м’яза промежини), поверхневий поперечний м’яз промежини, цибулинно-губчастий й сіднично-печеристий м’язи [84], до спазмових поштовхів залучається уся мимовільна і довільна мускулатура тазового дна, у тому числі зовнішній сфінктер заднього проходу та м’яз, що піднімає задній прохід [85] (рис. 5.6, 5.7, 1.2).


Рис. 5.6 М’язи і фасції тазового дна і промежини.
1 – сіднично-печеристий м’яз (m. ischiocavernosus); 2 – цибулинно-губчастий м’яз (m. bulbospongiosus; цибулинно-печеристий); 3 – м’яз, що піднімає задній прохід (m. levator ani); 4 – великий сідничний м’яз (m. gluteus maximus); 5 – сечостатева діафрагма (diaphragma urogenitale) з глибоким поперечним м’язом промежини (m. transervus perinei profundus); 6 – поверхневий поперечний м’яз промежини (m. transversus perinei superficialis); 7 – зовнішній сфінктер заднього проходу (m. sphincter ani externus); 8 – задньопрохідно-куприкова зв’язка (ligament anococcygeum); 9 – куприк (os coccyges); 10 – внутрішній замикальний м’яз (m. obturator internus); 11 – сідничний горб; 12 – крижово-бугорна зв’язка; 13 – внутрішній сфінктер уретри (сечоміхурового трикутника) (m. sphincter vesicae (trigonalis)); 14 –зовнішній сфінктер уретри (m. sphincter urethrae membranaceae); 15 – сечовід; 16 – простатична частина уретри; 17 – сечівник (уретра); 18 – куприковий м’яз; 19 – крижове сплетення; 20 – сечовий міхур; 21 – сім’яний міхурець; 22 – права загальна клубова артерія (а. iliaca communis dext.)); 23 – еякуляторний м’яз (m. ejaculatorius); 24 – кругова м’язова тканина передміхурової залози


Рис. 5.7 М’язи та фасції тазового дна (сечостатевого трикутника).
1 – внутрішня порожнина сечового міхура (vesica urinaria); 2 – простата (prostata); 3 – передміхурова частина сечівника (urethra – pars prostatica); 4 – губчасте тіло (corpus spongiosum; печеристе тіло сечівника); 5 – кавернозне тіло (corpus cavernosum; печеристе тіло прутня); 6 – сіднично-печеристий (сіднично-кавернозний) м’яз (m. ischiocavernosus); 7 – цибулинно-губчастий (цибулинно-печеристий) м’яз (m. bulbospongiosus); 8 – м’яз, що піднімає задній прохід (задньопрохідний отвір) (m. levator ani); 9 – глибокий поперечний м’яз промежини (m. transversus perinei profundus); 10 – фасція сечостатевої діафрагми (глибокого поперечного м’яза промежини) (fascia diaphragma urogenitalis) (10a – верхній шар; 10c – нижній шар); 11 – внутрішній замикальний м’яз (m. obturator internus); 12 – суглобова западина тазостегнового суглоба (acetabulum articulationis coxae); 13 – головка стегонової кістки (caput femoris); 14 – внутрішній отвір сечівника (ostium urethrae int.); 15 – сім’яний горбик (colliculus seminalis); 16 – сіднично-ректальна ямка (fossa ischiorectalis); 17 – перетинкова частина сечівника (urethra – pars membranacea); 18 – венозне сплетення передміхурової залози (plexus prostaticus); 19 – зовнішній замикальний м’яз (m. obturator ext.); 20 – ніжка прутня (crus penis); 21 – цибулина прутня (bulbus penis)

З давніх часів люди розрізняють у чоловічому сім’ї тонку (aura seminalis, потенція, дух мужності) та щільну (liquor vitae, власне секреції статевих залоз, містична волога, що визначає його основні фізичні і біологічні властивості, вірья) субстанції [86, 87, 88]. А в щільній субстанції — матрицю (власне той еякулят, який при звичайному виверженні викидається назовні) і квінтесенцію (насінні секреції, які у статевозрілого чоловіка «збираються» та «конденсуються» при тривалому періоді множинних оргазмів, а потім починають час від часу виступати в невеликих кількостях на головку фалоса й при подальших фрикціях поглинатися статевими органами партнерів повністю; амріта, сома, еліксир безсмерття). Згідно давнім уявленням багатьох народів, втрата чоловічої сили є наслідком еякуляційного випускання саме aura seminalis. За умови зберігання та плекання її в енергетичному коловороті тіла, виділення сім’я у будь-якої кількості не призводить до згасання потенції. І дійсно, мультиоргастичні чоловіки, що еякулюють одночас з оргазмом, за декілька клімаксів вичерпують секреції простати, сім’яних пухірців, сім’явиносячих протоків настільки, що потім оргазмують майже чи то повністю без виділення сім’я, хоча інтенсивність оргазму сприймають з кожним його новим разом все вищою. З іншого боку, просте накопичення «розпираючої теплової енергіії» [89] без її активного перетворення призводить до зростаючого нервового збудораження, агресивності та різних порушень у малому тазу, які викликаються застоєм кровообігу. Те ж саме спричиняє і практика «скоропального» механічного сексу [90], сексу заради сексу, бездуховного, насильницького сексу, сексу без глибоких взаємних відчуттів між партнерами, тощо. За таких умов сексуальна енергія залишається сирою або виснаженою.

Про існування aura seminalis можуть свідчити і суб’єктивні відчування її випорскування без фізичного випорскування сім’яної рідини та супроводжуючих мимовільних еякуляторно-оргазмових м’язових скорочень. Ці факти наводяться пубертатними чоловіками, які вже мають досвід еякуляторних оргазмів та слідуючої за ними втрати потенції, а отже мають, з чим порівнювати свої відчуття. Найбільш характерними за проявами можуть бути тонкі «сім’ячвипорскування», що відбувалися із чоловіками, які певний період (від декількох днів) після досить насиченого та регулярного статевого життя утримуються усякої статевої активності. Поштовхом до тонкого «сім’явипорскування» може стати якійсь зовнішній чинник, що повністю охоплює увагу чоловіка та викликає різке статеве збудження. У животі неначе щось так собі легесенько перемикається, і чоловік відчуває енергетичний спад, що нагадує йому післяеякуляційний. Найціннішим в оцих спостереженнях є те, що відчування отого рокового перемикача є ідентичними за місцем локалізації з відчуванням неминучості оргазму (еякуляції) — середина предміхурової залози, сім’яний горбик.

Із досвідом мультиоргастичні чоловіки, особливо такі, що навчилися (привчилися) мультиоргастичності вже свідомо, дуже чітко для себе за відчуттями розрізняють не тільки оргазм та еякуляцію, початок оргазму та початок еякуляції, а і випорскування сім’я, випорскування «тонкого сім’я» та власно саму оргазмову хвилю. Дуже чітко розрізняти випускання своїх оргазмової хвилі та «тонкого сім’я» здатні і допубертантні хлопчики.

У нестатевозрілих хлопчиків або хлопчиків на початку пубертатності мимовільні оргазмові скорочення можуть супроводжуватися викиданням сечоподібної рідини. Так само, як у дівчаток та жінок. Пубертатні хлопчики можуть спостерігати однаковий тип мимовільних скорочень генітальної області як при випорскуванні сім’я, так і при випорскуванні сечоподібної рідини. Однак, якщо у першому разі за спазмами м’язів малого тазу слідує втрата потенції (ерекціі), то у другому випадку ерекція (потенція) зберігається повністю, а то навіть і підсилюється, загострюється.

Під час статевого акту, незалежно від його спрямованості, у чоловіка можуть виникати на зростанні максимального статевого збудження нечасті періоди звичайно незначного виділення сім’яної рідини («піддоювання», мікроеякуляції), котрі супроводжуються більшими-меншими оргазмовими відчуттями. Сім’я випорскується або вичавлюється назовні, однак мимовільної серії інтенсивних еякуляторних скорочень не спостерігається чи відбувається усього одне-два мимовільні скорочення, які неначе самі собою спиняються або ж які можна загасити свідомим скороченням м’язів промежини. Обсяг сім’я, що виділяється із сечівника, у всякому разі значно менший за обсяг, що властивий тому ж чоловікові при нестримуваній звичайній еякуляції. Якщо така мікроеякуляція не супроводжується мимовільною серією оргазмових скорочень, чоловік звичайно зберігає попередній рівень потенції. Якщо супроводжується, то чоловік втрачає деякий рівень збудження, але при подальших фалічних рухах потенція швидко поновлюється, хоча не обов’язково на попередній рівень інтенсивності. У мультиоргастичних чоловіків мікроеякуляція без помітних втрат «тонкого сім’я» та послідуюче «збивання» сім’яної рідини досуха викликає подальше піднесення потенції та відчуттів.

>>