Розділ 15
<< Спроба рентгенконтрастного підтвердження абсорбції >>

Щоб швидко вирішити питання, чи відбувається абсорбція, тобто поглинання водорозчинних речовин під час оргастичного витягування, головкою прутня прутня (glans penis), а, якщо і відбувається, то якими шляхами, — спочатку було вирішено провести кардинальний екперимент. Зробити рентгенограму. Ідея була проста. Якщо абсорбція відбувається, то рентгенконтрастні речовини мають потрапити при певному стані пеніса, припустимо, в його венозну систему, що і задокументується на рентгенівській плівці.

І стала плануватися експериментальна робота № 1 по підтвердженню абсорбції речовин рідинної фази головкою статевого члена.

Прибори і матеріали: рентгенографічна апаратура, рентгенконтрастна водорозчинна хімічна сполука (напр. тріомбраст).

Теоретичні передумови роботи: Найактивніше речовини рідинної фази поглинаються головкою статевого члена при фрикціях в його ерегованому стані і в той період часу, який знаходиться на межі фаз плато і оргазму. Тому для виконання експериментальної роботи потрібен чоловік, здатний утримуватися при подібних обставинах в подібній стадії свого статевого збудження достатньо тривалий час для того, щоб можна було зафіксувати потрібний ефект абсорбції. Ще краще, коли чоловік буде здатний свідомо керувати своїми сексуальними реакціями й оргастично «збивати» речовини рідинної фази на головці свого ерегованого члена, аж поки там не стане сухо.

Умови проведення експерименту: Для створення затишної обстановки при проведенні експериментальних досліджень необхідно забезпечити повну візуальну ізоляцію експериментатора від технічного персоналу і можливість для нього управляти рентгенозймкою самостійно.

Забезпечення достовірності експерименту: Оскільки фіксація результатів експерименту проводиться рентген-апаратурою, можливість фальсифікації низька. Хоча при даних нежорстких умовах проведення експерименту умисне ін’єкційне введення рентгенконтрастної речовини виключити не можна. Проте, по результатах рентгенографії, що вийшли, і тимчасовому проміжку між знімками можна буде судити про ступінь вірогідності такої фальсифікації.

Хід виконання роботи:

1. Досліджуваний самостійно приводить пеніс в ерегированний стан.
2. Робиться бічний рентген-знімок основних чоловічих статевих органів.
3. Рентгенконтрастна водорозчинна сполука у обсязі 2-5 мл наноситься на головку ерегованого члена порціями по 0,5 мл і у стадії максимального сексуального збудження поступально-зворотніми рухами крайньої плоті по головці пеніса «збивається» насухо.
4. Тіло і головка статевого члена ретельно обмиваються теплою водою і досуха витираються.
5.Робиться бічний рентген-знімок основних чоловічих статевих органів.
6.Обробка отриманих результатів рентгенографії.

Результати:

Проте, не все вийшло так просто. З об’єктом для досліджень проблем не виникло. Був вибраний мультиоргастичний чоловік 30 років. Не виникло і проблем із створенням комфортної для випробовуваного обстановки проведення експерименту. Перші проблеми виникли із рентгенконтрастною сполукою. Ні Ультравіст-370, який спочатку передбачалося використовувати, ні традиційний для ангіографії Тріомбраст не годилися для даного дослідження. Вони розраховані на ін’єкційний шлях введення і диссоціюють на достатньо крупні сольові комплекси, які покривають glans penis липкою плівкою і практично повністю затримуються на поверхні шкіри. Через розведення слиною вдавалося розсіяти цю плівку, переважно на glans penis, проте її розщеплення та зникнення клейкості, а отже, і можлива абсорбція відбувалися дуже поступово і протягом декількох хвилин. Отже, з 0,1 мл речовини, яку вдавалося за один раз наносити на glans penis, щомиті можуть проникати в кровоносне русло соті, а то і тисячні долі. Проте, для виявлення їх на сучасній рентген-апаратурі потрібні дози в десятки тисяч разів більші.

Що ж, була спроба декілька модифікувати метод. Оскільки головним рентгенконтрастним елементом, який використовується у водорозчинних рентгенконтрастних засобах, є йод, було вирішено підшукати іншу хімічну сполуку, що дисоціює з утворенням іонів йоду. Чистий йод не годився унаслідок украй слабкої розчинності у воді (1:5000), а ось калій йодид (1:0,75) або навіть натрій йодид (1:0,60) був цілком відповідним. Для збільшення концентрації розчину передбачалося розводити дрібнодісперсний порошок KI (NaI) в слині до повного насичення, а потім і працювати з розчином, що утворився. Заздалегідь були проведені рентген-знімки одержаних розчинів KI і NaI на поверхні скла і на тильній стороні долоні, що була оберненою від об’єктиву рентген-аппарата (рис. 15.1).


Рис. 15.1 Ренгенконтрастний знімок розчину KI в слині різної концентрації на склі та долоні руки, що обернена від об’єктиву. Білими стрілками позначені контури розчину на долоні.

Виявилось, що хоча сполуки KI та NaI і мають рентгенконтрастні властивості, проте дуже слабкі сліди означених речовин на дорсальному боці долоні практично не можна відрізнити від контрасту м’яких тканин долоні. Не передбачалося, що явище абсорбції буде настільки інтенсивним, щоб поверхня головки могла б відразу втягувати таку кількість рентгенконтрастної речовини, яка явно б фіксувалася рентген-апаратурою. Тому проводити знімки на статевому члені і піддавати його жорсткому випромінюванню було визнано зайвим і недоцільним. Вірогідність виявлення за допомогою даних рентгенконтрастних методів слідів рентгенконтрастних речовин в тілі статевого члена і черевної порожнини була практично нульовою. Інших чуйніших методів фотоконтрастного вивчення процесів абсорбції не було.

>>