укр__рус

Телевізія -
як
метафізичні
явище,
мистецтво,
режисура
та
магічне людське (священно?) дійство

Мета цієї розвідки — дати основи для порозуміння¹ деяких аспектів такого надзвичайно цікавого метафізичного явища, якою є телевізія², процесів та механізмів телевізійної магії³, зазначити певні перспективи телевізії⁴, а також функції телевізії в середовищі стосунків людини та всесвіту її свідомості та душі⁵.

На розпочатку дослідження перш ліпше запитати, а навіщо воно мені потрібно? Ось бачите, тут і слід пояснити, а що я від нього очікую, на досягнення яких результатів я при ньому сподіваюся? Що ж, признаюся, речі дуже прості — це дослідження з відкритим кінцем. Тобто висновок, який я зроблю, буде моїм особистим вибором, а кожному з Вас обирати власно за себе. А поки що мені відомо, яким буде предмет студіювання, знаю певну послідовність тем, що мають освітлюватися, їхні зв'язки, подекуди почасти й висновки. Однак ця первинна упередженість лише додає снагу розпочинати та ступити на шлях, що минає за обрій... Отож, поки що я не обіймаю все дослідження до кінця і маю за намір поступово виявити та висловити все те, про що воліє моя душа та тужить. Чудова нагода розібратися самому. Розібратися із сутністю телевізії та середовища, у якому вона служить⁶. Отже — це дослідження суті. А раз у тім — то смачного!

Тепер надійшов час визначатися з основними поняттями дослідження. Адже ці фундації складатимуть річище й основу подальшого просування. І, певно, і вже самі по собі, і у своєї сукупності несуть вельми істотне для цієї розмови значення.

«Телевізія» — бачення, проглядання на великі відстані⁷. Власно кажучи, це і є минуле, теперішнє та майбутнє телевізії, з боку як удосконалення технічних засобів, так і з боку розвитку змісту видовища⁸. Майбутнє передбачається не за електронним ящиком, але ж за «віртуальним телебаченням» — зростанням у єдину цільність видовища та людини. Хоча такий процес і є наміром будь-якого мистецтва, телевізія має значні переваги⁹. Адже із удосконаленням техніки, що перевалюватиме із зовнішніх для людини штучних засобів у притаманне для живої людини її власне біологічне середовище й оперуватиме чисто біологічними внутрішніми механізмами¹⁰, телевізія зможе не тільки наздогнати будь-які переваги будь-якого виду мистецтва над теперішнім телебаченням, але й досягти тієї мети будь-якого мистецтва, що тільки, бува, і сниться його жерцям. А саме — безпосередньо й без будь-яких перешкод впливати на людину. І робитиметься це, як почасти робиться й тепер, не за рахунок якихось геніальних витворів мистецтва, але ж завдяки чистому втручанню в психофізичну життєдіяльність людського організму. Тобто мова йде про звичайнісіньке насильництво. І новації тут поступатимуть усе більше від біологічних наук, ніж від точних, як то електроніки¹¹. Це можливе майбутнє телевізії. Але чи є альтернативні шляхи розвитку? Такі, що теж належать до власної природи телевізії¹²?.. Це залежить від телережисерів.

Якщо порівнювати телевізію, якою вона існує на сьогоднішньому рівні, та її великим недалеким віртуальним майбутнім, можна навіть сказати, що телевізія як така ще не народилася, ще в зародковому стані й хіба що тільки-но почала народжуватися в муках¹³.

Але, перш за все, що таке «віртуальність»? Слово прийшло з латини (основа «вір» — чоловік, ознака чоловічих статевих сил, «вирій чоловічої статі») ¹⁴. Звідти й поширене значення. «Віртуальність» — це щось до пори до часу існуюче в скритному, потенційному стані, але за своєю природою дуже стійке, могутнє, воно перебуває за власними законами й цілком можливе виникати за будь-яку мить будь де — якщо, звичайно, спромогтися викликати його назовні. Отже, «віртуальне телебачення» — це «діюча» телевізія майбутнього, однак, поки воно не виявиться повністю, навряд чи можна уявити його наслідки для людства ¹⁵. Адже воно дедалі більше зливається з реальністю, стає нею. Власно, як і було в давніх містеріях та теогоніях¹⁶. Усе повертається на свої кола. І змінюються наші уявлення про мистецтво, телебачення та наші спроможності в них¹⁷. Адже телевізія стає не тільки елементом середовища існування людини, як телевізор чи телевізійний центр, але й самим середовищем, у якому існує людина¹⁸.

Скажімо, для спеціаліста з галузі балету здаються неприпустимими гри телевізійних режисерів та операторів із видовищем балету. Для спеціаліста важливо й цікаво бачити картини балету на загальному плані цілком, а режисер та оператор вишукують якісь цікаві деталі, що, однак, можуть переривати цілісне сприйняття балету спеціалістом. Акцентується одне, упускається інше ¹⁹. Але ж кожного глядача цікавитимуть різні ракурси, плани та деталі. Як задовольнити їх усіх, якщо засобів монтажу виявляється насправді недостатньо — вони створюють інтерпретацію видовища режисером, а глядачу хочеться побачити саме своє²⁰. Великий мультиекран, коли скрай монтажного зображення видовища виводяться безперервно на маленькі екранчики зображення з усіх камер, теж не панацея від глядацького незадоволення. Глядач прагне мати більш цілісне уявлення про видовище балету, однак увага людини роздрібнюється й відволікається то одним, то іншим екранчиком. Глядач спроможен сам робити своєю увагою монтажне вирішення вистави, однак в умовах сучасного телебачення він знов таки не може обирати план, який камера не встигла схопити. І цей план уже загублений безповоротно. Інша же справа, коли виникає віртуальне телебачення.

Віртуальне телебачення пропонує увазі глядача сукупну, обсяжну цілісність видовища²¹. Цілісність як таку. І глядач сам за власними намірами та вподобаннями обирає в кожну мить власні плани, ракурси, деталі в безперервному потоці сприйняття, що водночас стає грою та творчістю за власним розсудом ²². Віртуальне телебачення — це власний простір і час перебування кожного окремого глядача в одному й тому ж видовищі. Глядач може повертатися, забігати вперед, зупиняти мить, що прекрасна, роздивляти її з усіх боків... Власно кажучи, це все буде лишень початком. Дедалі активніше йтиме втручання глядача в процес видовища²³. І тим ставатиме йому цікавіше ²⁴. Але, водночас, він дедалі більше забуватиме про реальний простір, у межах якого він, глядач, поринає у веселощі та захвати віртуального телебачення. Він гратиметься, щось у віртуальному середовищі конструюватиме, творитиме, але не пам'ятатиме, що й навіщо взагалі він у реальному середовищі існує, чим займався вчора й що планує на завтра. Він гратиметься у віртуальній клітці, простір якої здається безкінечним²⁵. Однак, існують закони й межі, за які не вийти та які не перейти, бо вони задані й становлять основу та умову гри, у яку занурений глядач.

Віртуальне телебачення — це лишень більш досконалий розвиток того, що сьогодні вже є. Хіба, коли будь-яке мистецтво та видовище захоплюють увагу глядача-спостерігача в полон, вони не встановлюють у взаємовідносинах із кожною окремою людиною свої віртуальні простір та час²⁶?.. Режисер видовища обумовлює закони та межі гри глядача у видовищі та вкладає в нього ідеї та задачі тих інституцій, провідником яких він служить²⁷. Це великі етичні питання, що загострюються з дедалі більшими можностями маніпулювання свідомістю.

«Як» — це порівняння. Хіба що, не будь-яке, а саме доречне. На тих чи інших порівняннях ґрунтується не лишень будь-яке мистецтво та спосіб існування в ньому, вираження себе через нього та втілення в ньому чогось істотного для себе ²⁸. На порівняльних зв'язках-своєрідних метафоричних асоціаціях та співвідношеннях певного одного з конкретним іншим іде керування свідомістю, а також працює й будь-яка, хоч би й телевізійна техніка, що перетворює в собі одні фізичні умови на придатні для виконання своєї функції інші. Тим більше це стосується головного режисера телебачення, що має зручно для замовників довести до глядачів у будь-який спосіб, що, приміром, біле є чорним, а чорне є чорним, бо воно зелене. І робляться такі простацькі вправляння на елементарному порівнянні. Мовляв, коли сходить сніг, земля буває чорною, а потім проглядає й травичка, а хіба чорна земля, з якої повесні зійшов білий сніг, не плодить зелену травичку?.. Це є правдою життя й для звичайного режисера телебачення, що має своїми різними впливами та професійними основами так завести актора, який в оточенні блідих режисера, оператора, асистентів теж не отримує гроші за свою роботу та сидить у холодному обідраному приміщенні студії перед напівсправною телекамерою, щоб актор пройнявся запропонованим порівнянням і телеглядачу, який бачить цього актора в чорно-білому ще більш несправному телевізорі й перебуває в ще більш холодному, обідраному квартирному помешканні в оточенні змарнілих та зголоднілих жінки та діточок, стало тепло на душі і захотілося і далі жити ²⁹. Багато чого можна казати про порівняння, але найсуттєвішим тут буде те, що порівняння й для телевізії є саме тією взаємодією між досягнутим та жаданим, що призводить до тебе твоє жадане як природний результат твоєї діяльності³⁰. Якби порівняння обирав лише розум, то наставав би надто прямолінійний наслідок. Але в цьому процесові сполучання одних речей та явищ з іншими застосовуються такі складні механізми взаємодій, що найпростіше буде по-щирому та по-правдивому обізвати оцю сукупність «натхненням» та «поміччю ангелів» та й скоріше, поки не майнула, користуватися нею. І єдине, що хоче знати телевізійний режисер, як через своє життя отого натхнення досягти.

«Магічне» — уже само поняття виводить на жертовний — режисерський — простір ³¹. Влада («маг» = той, хто «може»)³², («маг» — гр., перс. — «Великий», «Велика людина», «надлюдина», «Людина») — це зобов'язання бути рабом. Відомо ж, нічого просто за так не трапляється ані в нашому фізичному світі, ані в потойбічному — понадприродному, позасвідомому³³. Одне слідкує за іншим, а інше тягне щось третє та виштовхує з арени буття четверте, що попередує першому. Еге ж, а цікаво виходить, що дещо «інше» обумовлює та визначає й себе, і увесь світ. І хіба не посада цього світу полягає в тому, щоб слідкувати за послідовністю речей, що трапляються в ньому? Даремні сподівання частки режисерів — своєрідних «телевізійних відьом та чаклунів». Так, вони обумовлюють «щось» своїм існуванням, поки придатні визначати те «щось» собою. Так, вони, начебто, тішаться мінливою слухняністю речей та явищ, але ж хіба не людина є тими головними річчю та явищем, що обумовлюють інший світ ³⁴? Звичайна магія базується на тому, що хтось в обмін на щось інше домагається отримати певний дар. І, звичайно, режисер-«чарівник» усвідомлює й із ким має справу, і чим доведеться платити. Так, маг-людина є зв'язком між цим світом та іншим. На здатності поєднувати ці світи він створює власний світ ³⁵. Так, чарівник-жрець є жертовник, але він же є й жертва. Здавалося б, яке пристосування мають оці потойбічні проблеми до нашої розмови про телевізію? Так, телевізія — це режисура могутнього жертвоприношення. Ось тільки куди йдуть сили її телеглядачів і виконавців телевізійного видовища? Адже телевізія — це жертовник, на який будь-хто, хто стикається тим чи іншим способом із ним, приносить себе в жертву як жрець. І, начебто, ніхто й ніщо не примушує його так робити. Але ж він сам вмикає свій телеящик у розетку, сам «зараджається» — заряджається й заражається — видовищем та так припасовується до екрану, що й не відірвати. Благо, що пробуджує від запаморочення сигнал: «Не забудьте вимкнути телевізор». Особливо, телевізору не в силах протистояти ті, хто слабкі — діти, хворі, старі, знесилені роботою. Включаєш телевізор — і наче якісь сили починають промивати та прополощувати тобі мізки. Наче сили звідти до тебе і йдуть. Але ж хитрі оті сили. Як і звідки приходять, так туди й уходять, але несучи частку твоєї життєвої снаги й залишаючи якісь мертві та кам'яні залишки від себе³⁶.

Телевізор надає людині знання про навколишній світ, але часто натомість забирає сили для пізнання людиною самою себе³⁷. Наче спеціально відводить та всебічно відволікає людину від пізнання нею своєї таємниці буття³⁸. Не даремно після телевізора людина, бува, не почуває себе збагаченою, а, скоріше, знесиленою. Які б перли мистецтва не запропонував би глядачеві ящик для.... Так, у народі влучно нарікають телевізор саме «ящиком для дурнів» ³⁹. Сміються — і самі й надалі дивляться. Однак, хіба ж дуже часто після телевізора здобудеш справжній розум — власну свідомість?.. Слід додати, що сучасна телевізія буває не тільки могутнім засобом «обовдурення» людства, але й вихолощення його⁴⁰. Особливо це стосується чоловіків. Згадайте самі, хіба часто після телевізії хочеться займатися любов'ю?.. Телевізія для цього значно загашує запал. Снаги нема й пристрасті. Тим більше — після еротичних, а ще більше — після порнографічних фільмів. Телевізія збуджує уяву, проте, нерідко, не живу уяву митця, а мертву уяву споживача. Споживач смакує речі уявою з усіх боків та знов і знов жадає їх, наче він ніколи їх і не їв. А й насправді, хіба глядач телевізії їсть те, що бачить? Хіба він реально збагачується тим, що бачить⁴¹? Він живе в маренні володіння, але як при ділі — то він імпотент. Він споживає — але не живить себе. І залишається як потенційний митець голодним — бо споживав. Але не творив. І звикає до паразитизму. Споживає те, що пропонується з екрану. І нерідко, щоб заглушити творчий голод хоч якоюсь власною творчою діяльністю, снідає та вечеряє поруч із телевізором. Хоч якось відволікати себе намагається від поглинаючої його душу сили електронного жерла. Однак, відволікає себе й від їжі. І ще більше сил віддає за тим. Чи це є й майбутнє того явища, що зветься телевізією? Ні, зовсім не обов'язково, є й інший великий шлях.

Саме великий шлях, бо телевізія — це зовсім не те мистецтво, яке може живитися на вузенькій доріжці усамітнених адептів. І задовольняти на тому шляху й себе, і їх. Майбутній великий шлях для телевізії — бути мистецтвом масовим і, одночасно, із «зворотнім зв'язком», а отже, і особливо вишуканим для кожного⁴². І не стільки за рахунок неймовірної кількості різноманітніших каналів, яка дорівнювала би кількості телеглядачів, скільки завдяки невтомно новим використовуванням якостей видовища, властивих саме йому як творчої сукупності всіх можливих мистецтв. Причому, кожне мистецтво, що розширює та поглиблює собою можності телевізії, не тільки вільно розвиватиметься в притаманних для нього рисах і далі у власних просторах телевізії майбутнього, але й отримає засоби для свого подальшого розвитку в тих напрямках, які й не снилися попереднім митцям ⁴³. Бо не снилися для того й засоби, що може надати в подальшому своєму розвитку телевізія як мистецтво⁴⁴. Ось тута і постає слушне запитання: «А що таке, до біса, мистецтво?» Бісова вигадка⁴⁵? І як і кому оцей штучний зв'язок між споживачем мистецтва та ще кимось посередництвом мистецького твору служить?..⁴⁶ Про те далі.

«Дійство» — це, власно, і є ознакою живої природи видовища. «Вид», «видовище» — «що за чудовий вид!..» Ні, краще вже «бачовище». Або ще ліпше — «переживовище». Дійство — скріплення в єдність по суті, але духовна сутність у всіх єдина — і це фундаментальна опора в будь-якому творенні⁴⁷. Творення — це необхідно дія, адже щось перетворюється в інше, а інше виростає із чогось ⁴⁸. Телевізія — це теж обмін та обіг суттєвих для життєдіяльності речовин між одною матеріальною сполукою та іншою, між одним станом речі та подальшим. Хоча її чисто плотноматеріальною реалізацію якоїсь речі або явища в часі та просторі не назвеш. Адже реальність найчуттєвішою буває саме сьогоднішня, сьогочасна, сьогомиттєва. Усе інше — у минулому та в прийдешньому — тонкоматеріальне й у такому стані — чи то воно тільки буде, чи то воно промайнуло давно — є собі і є.

І ось, що цікаво, — під час творення ніщо нікуди не зникає й нізвідки не з'являється⁴⁹. Лишень із тою чи іншою швидкістю перетікає одночасно із сьогомитті в минуле, а з майбутнього в сьогомить. Одночасно плотноматеріальне стає тонкоматеріальним, а тонкоматеріальне — плотноматеріальним. Разом із тим, слід зазначити, що тонкоматеріальні речі знаходяться поза простором та часом, а, отже, вони перебувають поруч із кожним із нас і усюди й будь-коли (частіше це явище називають «позасвідомістю», «інформаційним полем»), однак плотноматеріальні речі знаходяться тільки у визначеному для них просторі та часі. Проте за складання сприятливих умов плотноматеріальні речі можуть переноситися в будь-який простір та час. І ці умови — відокремлення їх від зв'язків з їхнім середовищем. На жаль, ніяке мистецтво поки що не здатне повертати простір та час або переносити будь-яку людину в будь-який простір та час повністю⁵⁰. Мистецтво має справу лише з матеріалом, у якому відбилися певні простір та час, та зі штучним збудженням уяви своїх споживачів ⁵¹. Але саме за телевізією на цьому поприщі є велике майбутнє. Що ми подекуди й можемо спостерігати за допомогою своїх телевізорів.

Спочатку телевізія й далі просуватиметься в створенні все більш і більш плотночуттєвих ілюзій певних речей у певних просторі та часі для своїх споживачів. І досягне тут значних переваг перед будь-яким іншим видом мистецтва. Людина не тільки спостерігатиме за подіями в телевізійних просторі та часі, але й сама вільно пересуватиметься в них та й стане справжньою дійовою особою в тому штучно утвореному уявному середовищі свого існування⁵².

А потім телевізія кине перейматися створенням відчуттів для тонкоматеріальних тіл людини як будь-яке попереднє мистецтво. Бо людина вже сама одного разу відмовиться залізати в телевізійну клітку. Але телевізія й далі просуватиметься по шляху, на якому вирішуватиме суттєву для кожної людини потребу у власній творчості й подалі⁵³. А ще одного разу колись людина спостерігатиме будь-які технічні засоби лишень у музеях. Однак, і тоді телевізія існуватиме й, нарешті, розкриє свою сакральну суть⁵⁴. І відтоді телевізія йтиме не зовні до людини, а від людини в зовні. І відтоді людина стане свідомим і владним господарем та творцем всесвіту. І це настане колись.

При всьому сказаному, дійство, одначе, це не просто дія⁵⁵, що прагне до своєї вичерпаності та вивершеності — події⁵⁶, це ще у навколишші є пожвавлення дії. Інша справа — прискорення в який бік... Чи то до згасання, смерті, втоми, болю, нудьги, скорботи. Чи то до розпалення, животворення, снаги, радості й веселої гри. Отже, кожному й обирати і тепер, що кому до вподоби — перетинати смерть чи займатися нею, розкривати свої можності чи вщухати, бути дитиною чи рабом. Однак, і це ще не все про дійство.

Дійство — це і дієвість, впливовість, рушійність. Оця якість і визначає телевізію серед інших мистецтв; і більше за все інше, хоча далеко ще не в реальності, а в потенційних можливостях, наближує телевізію до мистецтва мистецтв⁵⁷, мистецтва над усіма мистецтвами — володіння своїм триєдиним тілом (дух, душа й плоть)⁵⁸ та визначення через нього собою світу у вирії всесвітів кохання. Що поки, бува, із сучасною телевізією є явищами, які заперечують одне одне. Бо телевізія поки що висмоктує сили нерідко й із чоловіка, і з жінки⁵⁹.

(Священно?) — власно кажучи, це пов'язується із визначенням сутності мистецтва взагалі й телевізії як його частки зокрема.

Звичайне мистецтво — це туга за втраченим раєм, надгробок життю?.. Або ж, мистецтво — це пройняття радістю буття й тим, що взагалі існуємо і конкретне життя є?.. Або ж, мистецтво — це піднесення людського духу до неосяжних для тіла висот, що занедбані ним, та надихання сил знов здобувати первинно властиві для людини висоти?.. У тому-то вельми й цікаво мистецтво, що для кожного в ньому свій власний шлях⁶⁰. Він і є тим самим, що одночасно обираємо ми й обирає нас. Коли Великий Архітектор створив таку побудову, як первісна людина, то що Він хотів сказати тим⁶¹?.. Коли митець втілює наболіле в предметний світ — що він хоче сказати тим?.. Іноді здається, що знаючі люди вважають за найдосконаліший митецький твір саме той, де широко оспівується буденний та бідовий світ людини — з її радощами та здихами. Це, мовляв, дуже життєво, зрозуміло й цікаво. І щоби був порозумілий сюжет. І щоби взагалі там усе було зрозумілим, і, чим витонченіше зрозумілим, — тим, наче, ліпше. Інші знаючі люди вважають за митецький твір вищого ґатунку такий, що в споживачів викликає якийсь біль, і чим витонченіше болісний — тим, начебто, ліпше. Однак, біль буває різним. Солодкий і гіркий, життєдайний і снагу висмоктуючий, короткий і зростаючий, підводячий і гнітючий, у відчутті творчої свободи й рабської вимушеності⁶².

Відчуття болю — це ознака перебування на порозі певних змін, що обумовлюють і тебе, і твоє перебування в тому чи іншому світі, а отже, і сам світ. Принесення певного болю у внутрішній всесвіт людини — ознака митецької досконалості твору ⁶³. Однак, що конструюється отим болем⁶⁴? І кого отой біль людиною годує?.. І яке дійство відбувається в людині? І який вплив на людську свідомість справляє митецький твір? І чим взагалі отой біль оперує в людині: допомагає їй стати господарем над собою, уривається за межі особистості, руйнує її чи навіює на неї сон і керує людиною через її підсвідомість ⁶⁵?.. Чи взагалі поводить себе, просто як камінець, що шпурляють до води, — булькнуло, пішли круги — просто біль і за себе, і за інших, і за життя, — круги стихають, і знову в душі панують короткочасні турботи й тиша?..

«Режисер» — маг-творець, що робить священнодійство. Саме він і визначає TV. За будь-яким розкладом речей, майбутнє буде за тією телевізією, що поринає в душу й допомагає людині стати людиною-митцем. Іншого шляху нема — адже це призначення людини. Будуть і далі плинути людські долі, століття, тіла, але день за днем, мить за миттю невідступно й послідовно проводиметься й надалі, як триває і повсякчас, кропітка робота по вибудовуванню з людини храму всесвіту. Що ж, людина була, є й буде отим храмом. Людина була, є й буде митцем і творцем всесвіту⁶⁶. Однак, чи здатна вона бути господарем у власному домі, а не лишень сліпцем, що відчуває, але не бачить, торкається, але не знає, куди вправно зрушити, і якого ведуть і ставлять під руки туди, де слід би йому стирчати — але йому все рівно, бо не усвідомлює своїх і сутності, і долі, і сил ⁶⁷? Можна сказати, телевізія лише відтоді стане священнодійством, коли йтиме з душі людини й допомагатиме людині бути не рабом у своєму тілі, але ж вільним творцем і ставати не лишень священиком, що править у храмі службу божу, але ж і сином божім, що визначає собою світ⁶⁸. Так, між телевізією, яка існує, і тією, що колись буде, є чимала відстань. Однак, якою би прикрою не була сучасна телевізія, не станемо забувати, що одного разу дійство стане священнодійством⁶⁹. І не бійтеся, що не доживемо до того часу. Єдине життя не зупиниться⁷⁰.

«Метафізичне» — телевізія як така, що лежить поза звичаєво усвідомленою природою та має свої особисті функції у відносинах між людиною та всесвітом. Потойбічний світ позасвідомості поки що залишається вирішальним чинником телевізії як магічного дійства, а також пертурбацій та взаємодій у людському суспільстві, де телевізія служить. Знайомство з отим світом зміцнює розуміння людиною й себе як об'єкту телевізії, і середовища навкруг себе⁷¹? в якому ззовні існує телевізія.

Сучасна телевізія, яку ми спостерігаємо посередництвом телевізійних ящиків, звичайно, не є чимось відокремленим від усього, що було й буде⁷². Сучасна телевізія є лишень одною із сучасних форм керування свідомістю та життєдіяльністю людства⁷³. Формою, треба відзначити, не виключною, не найефективнішою, але агресивною та разючою⁷⁴. Так, технічна телевізія ще занадто недосконала хоч би тим, що телевізор треба, по-перше, мати, а по-друге й по-інше, він може в будь-яку мить вийти з ладу або його можна просто вимкнути з електричної мережі. Однак, сучасна телевізія як відчуттєвий прояв живих природних процесів, що відбуваються більшою частиною поза свідомістю людини, постійно неначе самостійно вдосконалюється⁷⁵. Начебто вдосконалюється самими людьми, однак, що ми знаємо про природу людства та сили, що стоять за кожним із нас і визначають нашу діяльність⁷⁶?..

Удосконалення минають на наших очах. У першу чергу, це виявляється в усе більшому злитті-поєднанні агресивної подачі телевізійного матеріалу з неначе пасивною підкореністю комп'ютера людині. Цей симбіоз і розвинуті можливості гри глядача з телевізією призводять до ще більшої залежності людини від телевізії та її ще більшого втручання до розуму та поведінки людей⁷⁷. Чи є це злом? А може, воно корисне й для людини⁷⁸? Телевізія й людина нероздільні. Телевізія без людини кому потрібна? А людина без телевізії нерідко починає вже почувати себе неповноцінною істотою.

Щоб хоч трошки розібратися із цими та іншими запитаннями, доцільне буде розглянути людину, її місце у всесвіті та ролю при цьому телевізії. Оскільки мова йде про метафізичність та телевізійну магію, то слід звернутися до метафізичного розуміння цих явищ. Тобто — до світосприймання мага як режисера, що творить собою видовище, його дійство та їх святість.

Для мага людське тіло є найдосконалішим витвором мистецтва⁷⁹. Для мага людське тіло є формою для втілення найрізноманітніших живих тонкоматеріальних істот заради здійснення ними їхніх власних задач у всесвіті ⁸⁰. Можності людського тіла — ось що привертає прискіпливу увагу мага ⁸¹. Можності, які даються кожному людському тілу, але розкриваються зовсім потрошки за вдачею та долею кожної втіленої особини. Для мага магічне дійство не відокремлюється від людського існування, бо існування людини — це і є найвеличезніше магічне дійство. І хоче того людина чи ні, помічає теє чи ні, знає про те чи ні, уміє те чи ні — однак, вона вже є магом, бо визначає, народжує своєю життєдіяльністю не тільки долю свою й себе, не тільки пуття різних оточуючих її істот, однак і природу всього всесвіту. Тим-то й важливий наш фізичний світ для всесвіту світів, що його існування є життєдайною «їжею» для них. І якість цієї «їжі» визначає якість існування й інших світів. Однак, фізичне тіло є не чимось відокремленим від існування потойбічного тонкоматеріального світу, але ж занадто суттєвим його продовженням та доповненням, що дає для розвитку тонкоматеріальних істот нові можності ⁸². Саме у фізичному світі мрії перетворюються на реальність і стають дійсним набуттям істоти, а отже, і призводять до реальних змін і саму істоту, і навколишній світ. Позасвідоме стає свідомим.

Людське тіло, подібно до всіх тіл плотноматеріального світу, є дієвим, але, на відміну від іншого, ще й найдосконалішим зв'язком між земним та потойбічним світами⁸³. Адже людина, на відміну від інших тіл, може сама визначати свої властивості, а отже, і світ за власними розсудом та свідомістю ⁸⁴. Людина тому й призначена бути володарем всесвіту світів, у тому числі й фізичного, що саме вона годує їх енергіями своєї життєдіяльності, а отже, і визначає собою якість їх подальшого існування. Без розвитку людської свідомості не може йти мова про підвищення якості випромінюваних людиною своїх життєвих енергій. Джерелом сил для годування, визначення, творення собою є статева сфера, що рушить життєдіяльність фізичних істот⁸⁵. У природі статеву сферу звичайно контролюють інстинкти. Для людини, яка відрізняється від інших живих плотнофізичних осіб розвинутою свідомістю, контролюючим і регламентуючим засобом її життєдіяльності, у тому числі статевої, поруч з інстинктом стають різноманітні соціальні інституції⁸⁶. І серед них визначну ролю грає сьогодні сучасна телевізія. І недаремно кажуть, що як живуть жінки та чоловіки між собою — хто з ким і як, — та які статеві культура й свідомість у певному суспільстві, у певній родині, у певної людини, таке й відповідне сприяння потойбічних сил, а отже — і доля, вдача, свідомість і бідування тієї сукупності людей, тієї родини, тієї людини⁸⁷.

Отже, признання людської життєдіяльності як їстівного ґрунту для існування та розвитку потойбічного світу є першим кроком для виявлення ролі телевізії в людському житті. Другим кроком стає признання за людською, передусім, чоловічою сексуальністю рушійної сили, що надихає дорогу та визначає особливості життя. І, нарешті, третьою основою стає порозуміння ролі мистецтва в людському та вселенському житті.

«Та» — телевізія як одна з форм мистецтва, що поєднує людський та потойбічний світи, та як складний метафізичний процес, що об'єднує в єдину суцільність фізичний та духовний світи через душу людини.

Отже, розмова триває про мистецтво⁸⁸. Знаєте, нудить трошки від кулуарних бесід, що життя, мовляв, є життя, а мистецтво, мовляв, є мистецтво і кожне живе за власним розсудом⁸⁹. Воно-то, може, і так, але що виходить з усіх отих розмов? У ліпшому випадку, загальна ейфорія, афекти та катарсис-жертвоприношення митцями себе й глядачів, яких удалося спокусити та утягнути за собою через свій твір мистецький здебільше якомусь невідомому богові (божкові?). Так кому ж телевізія править їжу — богові чи божку?

Для мага митецький твір — є поєднання світів у цілісність, як служба Божа, і зведення цієї цілісності в душу кожної людини⁹⁰. Мистецтво для мага — це зв'язок людини з Богом, очищення людини від накопиченого нею бруду повсякденних дій, думок, слів, жадань, переживань, це надихання людини бути більшою, ніж вона поки що є, і шлях до усвідомлення нею себе як мага. Так, кожен із нас — магічне творіння, але магом стає той, хто усвідомлює те, чим живе. І служить не божкові, а Богові.

Для мага мистецтво — це не стільки втілення чогось у життя, скільки пробудження людини⁹¹. Людина через своє триєдине тіло виліплює й себе, і увесь світ. Допомогти людині порозуміти себе й своє місце у всесвіті, свої причини та наслідки — це для мага і є святою задачею мистецтва. Через мистецтво люди вчаться втілювати потаєне в реальне, зводять потойбічне в прийдешнє, а фізичне — у духовне. Інша справа, що люди, кінець кінцем, втілюють через свої тіло та життя?..

І ніякий біс не спроможен плутати людину сам по собі. Плутає людину її неосвіченість та неуцтво. Сама кожна людина своєю низькою свідомістю сприяє обдуренню себе іншим. І мова йде зовсім не про шахрайство на базарі, але ж про шахрайство з місцем людині у всесвіті. І сучасна телевізія буває тут у перших лавах дурил. Безумовно, буває й так, що воно допомагає пробуджувати людську свідомість. Однак для цього серед її режисерів бракує саме магів, майстрів, а не чаклунів, професіоналів⁹². Що ж, ніякі застереження, цяцянки, покарання не змінять людину на краще, поки вона через теє своє триєдине тіло не зрозуміє себе. І нехай її турбує саме оце, а не те, кому і як вона припадає на обід, кому на сніданок, а кому про запас.

Ми невід'ємні від долі та існування у всіх просторах та часах всесвіту. У цьому і є велика людська відповідальність перед долею й своєю, і ближніх, і дальніх. У цьому і є велика відповідальність всесвіту за всебічне формування власної свідомості кожної людської особистості на землі⁹³. Що й робиться посередством життєдіяльності кожної індивідуальності на землі — оце обумовлює й існування світів навкруги.

Власно кажучи, уся людська культура привчає людину до священної жертовної самовідданості⁹⁴. І навчає, як це все досконаліше робити й приготовляти себе для того. Привчає й навчає через саме життя кожної людини, що на собі й собою усвідомлює закони й взаємозв'язки існування й себе, і всесвіту. А закони, начебто, дуже прості. Лише на жертовнику самовіддачі себе, як на вершині мистецького, релігійного, оргастичного екстазу, людина набуває ще більших сил для перетворення й вознесіння їх собою. Тому на верховині екстазу й відбувається справжнє магічне дійство творчості. Лише на жертовнику самовіддачі себе всесвіту людина виходить за межі своєї обмеженості, стає й буває творцем і володарем і себе, і всесвіту. Митець, що спромагається стати магом, учиться керувати собою — своїм тілом — у просторах і часах творчості⁹⁵. Лише на жертовнику самовіддачі людина набуває дієвого пізнання своїх могутніх властивостей і стає магом.

На те й дається особиста свідомість людині, щоб, на відміну від інших тварин, робити жертвоприношення себе кожного разу ще свідоміше, інтенсивніше, досконаліше, повноцінніше й ще триваліше продовжувати магічне дійство, не втомлюватися, не згасати. Недаремно кажуть, що святі люди досягли через свідомість такої триєдиної тілесної кріпості, що перебувають у суцільному безперервному екстазі, хоч би що витримують оце й мають у тому велику потребу. Цей екстаз є інтенсивнішим обміном себе із всесвітом. Адже він, як і будь-яке жертвоприношення, не є лишень дією в односторонньому напрямку⁹⁶. У русі й полягає життя, я віддаю з надлишком своє, бо я голодний і не вистачає мені того, що вирощують у собі інші. Не вистачає, бо то для мене їстівний матеріал, на якому стаю більш досконалим і продуктивнішим. Ось такий енергетичний обмін і серед людей.

«Людське» — телевізія по одну сторону свого дійства має обов'язково людину ⁹⁷. Людське тіло — дорогоцінна мінлива форма, істота, що втілюється в нього, його минущий зміст, але ж найістотнішим стає знання властивостей форми, що обумовлюють світ і розкриваються набутими властивостями кожної конкретної душі. Найчастіше людина не намагається до кінця порозуміти свої стосунки із всесвітом. Вона просто намагається бути з ним у ладах. Коли це трапляється, люди бувають задоволені своєю вдачею й життям. Огрядні баранчики, які випасаються до свого шашликового часу на соковитому лугу⁹⁸. По-своєму щасливі люди, що просто живуть — і все. Вони свідомо уникають складних (?) порозумінь своєї сутності⁹⁹. Не відволікаються на сторонні роздумі від безпосереднього годування собою. Людину випасають. І чим ситнішою вона стає — тим їй більше потойбічної поваги та матеріального благополуччя. Якщо ж її їстівність зменшується, зменшуються й увага до неї, і оберігання її, і її забезпечення. Так, людське тіло — жертовник, що підносить свої живильні для всесвіту сили до потойбічного світу¹⁰⁰. Жертовник і жрець, бо через себе зводить сили й інших людей та фізичних істот.

Ось тут і криється визначення мистецтва — яке воно — по який воно бік від межі, що розділяє раба й митця. Чи надає воно тобі снагу, щоб із рабської долі вириватися й вирватися, чи знає, допомагає й веде, куди і як проростати із себе ¹⁰¹?.. Або ж воно всебічно відштовхує тебе геть від межі до пестощів і радощів невільничого життя й тиче насолоджуватися, мовляв, фатальними та неминучими слабкістю й бідуваннями людських душі, тіла, духу й кохатися саме в слабини «довічно людського»?..

І, оскільки телевізія — це теж, у кінці кінців, мистецтво, воно теж визначає та випасає людей своєю спрямованістю¹⁰². А спрямованість телевізії залежить від людей, що її продукують...

«Явище» — телевізія у своєму дійстві відкриває, виявляє свою суть. Яка ж ота суть? Які конкретні умови зовнішнього та внутрішнього середовища телевізії допомагають концентрації сил і поширенню впливовості сил потойбічного світу, що стоять за телевізією?..

Телевізія становить собою енергетичний потік, що штучно утворюється — подібно як у будь-якому виді людського мистецтва — і єднає споживача-людину з невідомим для неї адресатом посередством її захопленості певними формами та сутністю мистецтва ¹⁰³. Інакше кажучи, людина споживає телевізію, а в цей час за допомогою тієї ж телевізії хтось споживає людину й у відповідь насичує її чимось своїм.

Телевізія як зв'язок людини із чимось є значно ефективнішою за інші види мистецтва, оскільки забезпечує зв'язок більш інтенсивніший та триваліший ¹⁰⁴. І, окрім того, телевізія як енергетичний потік сама приходить до людини, що має телевізор та вмикає його. Споживання людиною телевізії значно доступніше для людини, ніж, приміром, те, щоб іти до театру, кіно, вистави, які хоч теж забезпечують інтенсивний та тривалий зв'язок людини із чимось, але мають ще додатково привертати увагу людини на себе та притягувати її прийти та споживати їх. Що стосується телевізії, то вона поруч із людиною й існує для неї безліч способів примусити людину ввімкнути телевізор¹⁰⁵. Найголовнішим є стійка залежність людини від телевізії, подібно до тютюнової або іншої наркотичної, що формується поступовим привчанням людини до насичених інформаційності та розважальності цього виду видовища¹⁰⁶.

Телевізія сучасна нерідко буває поки що досить грубим штучним енергопотоком-зв'язком людини із чимось для неї іншим, хоча й ґрунтовним. І через телевізію це інше досить успішно не тільки живиться людиною, але й перетворює її на свій лад. Може, ще поки що не так ефективно, як комусь чомусь хотілося б.

Що ж, будь-яке мистецтво — це штучний енергопотік-зв'язок людини з потойбічним світом — з її позасвідомістю¹⁰⁷. Однак, тут є два нюанси. По-перше, з ким і із чим із того іншого світу цей зв'язок? І, по-друге, який від того вплив на людину та її свідомість¹⁰⁸?..

Існує завжди природний і наймогутніший, найістотніший для всього всесвіту енергопотік—зв'язок людини із всесвітом-Богом. Це, знов, - її, людини, саме статева сфера. Інші чинники людських души й тіла, а також набутий людиною рівень володіння мистецтвом усіх мистецтв — коханням — визначають, яким за своїми якостями буде оцей плідний і життєнадихаючий для обох боків зв'язок ¹⁰⁹. А далі — людина розподіляє через себе набуті сили по всесвіту через власну життєдіяльність. Ось таке служіння людини світові.

І досі серед багатьох істот потойбічного світу точиться жорстка боротьба за власну частку в контролюванні людської статевої сфери через власні засоби пригнічення та відволікання, гальмування людської свідомості¹¹⁰. Телевізія є одним із тих засобів. Маючи доступ до сексуальності людини, потойбічні істоти не лишень мають безпосередньо джерело життєдайних для себе сил, але й використовують людину як засіб творення світу за їхніми своїми власними невисокими вподобаннями, а також за їхніми своїми власними вподобаннями формують і людську особистість через її сексуальність. Орієнтація, спрямування життєвої сили в приречене річище.

І не випадково людська, особливо чоловіча статева сила частенько сідає при перегляді телевізійних програм¹¹¹. І одночасно йде через людську свідомість навіювальне програмування напрямків, у яких оця сила має використовуватися. Через телевізію йде й формування підростаючих поколінь, і дуже велика увага приділяється через різноманітні видовищні спокуси притяганню та призвичаєнню до телеекранів саме дітей та підлітків¹¹². Адже поглинання та спрямування їхніх статевих сил є значно істотнішим та перспективнішим для життєдіяльності потойбічного світу, ніж сил дорослих ¹¹³.

Телевізія, подібно до будь-якого мистецтва, полює, перш за все, на людські душі¹¹⁴, адже коли душа в полоні й «не своя», то й тіло кориться поводиреві з потойбічного світу. Однак для мага таке положення речей не є фатальною приреченістю людини. Адже у всьому всесвіті маг бачить - у будь-якому випадкові - спільників і людини, і Бога¹¹⁵. У будь-якій зааганжованій різними програмуваннями людині завжди зберігається її обов'язково людська основа — душа людська. Спить вона поки що в глибокому сні. Але одного разу владна стане прокинутися. Трохи-потрошки цьому сприяє, як і будь-яке мистецтво, телевізія ¹¹⁶. Однак, у переважній своїй більшості, як і будь-яке мистецтво, вона поки що спрямовується на те, щоб підтримувати людську свідомість у трансі та сні. І одночасно йде робота по розбудовуванню - хоч би й уві сні - свідомості людини

Телевізія, хоча і є штучним енергопотоком-зв'язком, намагається формуватися за подібністю до природних енергопотоків-зв'язків. Саме за подібністю, бо лишень на основі природних енергопотоків-зв'язків і існує. Телевізія існує як штучна жива істота, штучна — бо керується не сама собою, а ззовні. І як людина є продовженням потойбічного світу у світ фізичний, так і телевізія є продовженням світу потойбічного у світ фізичний, але разом із тим, і продовженням світу фізичного у світ людини. Через уподібнення до живого телевізія набуває деяких ознак і людського тіла. Деяких — бо в неї нема душі, вона користується й підтримується чужими душами¹¹⁷. У деякій подібності до того, як людина є жертовником всесвіту (хоча, водночас, є й жертвою), так і телевізія стає жертовником, але, знов, для тієї самої людини. Телевізія - жертовник, на якому приносяться людські душі. І ті люди, що роблять телевізію, приносять через телевізію в жертву людей, що їхню продукцію споживають¹¹⁸. Однак, що ото за жертва є?..

І ось, що в телевізії, як і в будь-якому мистецтві, у будь-якій істоті, у будь-якій людині, найважливіше¹¹⁹. І обумовлює собою все. Які вібрації воно несе із собою, які їхні потужність і визначення ними середовища. Зазначу, що мова йде про різні чинники форми та її змісту, що призводять до певного «душі тремтіння» і визначають продуціювання нею тих чи інших енергій ¹²⁰.

Так от, сучасна телевізія, здебільше, є носієм дуже тяжких вібрацій, якими наповнює людину, а отже, омертвляє та знесилює її. Сучасна телевізія напоює людину своєю тяжкістю, «вящністю» і відбирає в людини її здобутки хоч якої тонкої енергетики. Діапазон людських вібрацій може бути від коливань смерті до коливань бога. Однак, що людина їсть, те її й визначає. Якщо людина споживає телевізію замість бога, то з людини й вийде те, чого вона набереться — стане людина ходячою телевізією¹²¹. Що ж, у будь-якому випадкові телевізія сучасна нівелює людську особистість, перекроює її на свій найбільш придатний для поводирів потойбічного світу функціонально-механічний лад. Якщо людина не несе собою вібрацій бога, то хто ще, окрім неї, занесе їх у потойбічний світ? Деградує людина, деградує потойбічний світ і тягне за собою людину. Чи вона проснеться?..

Сучасна телевізія висмоктує снагу людської душі й із кожним разом усе далі й далі затягує в людині матеріальними чи то, у кращому випадкові, плотнодушевними інтересами лишень для людини притаманні інтереси тонкодушевні та духовні. Тепер і через телевізію людина все більше втрачає свої тонкі вібрації. Недаремно святі люди вважають телевізію й, здебільше, усе мистецтво гріхом. Адже хіба часто мистецтво окрилює людину, надихає ій снагу прокидатися й ставати Людиною ¹²²?..

Душа воліє літати. І що їй до визначень телевізії та мистецтва? Вона буде займатися телевізією та мистецтвом власної людини. І людина стане воїном. Воїном—дитём¹²³. І за будь-яких умов зовнішнього середовища понесе в душі Бога та й живитиме, збагачуватиме тонкими вібраціями своєї душі й тонкоматеріальний, і плотноматеріальний світи. Нехай йому буде тяжко й важко, але він житиме за законами власної душі, що вже відчула та усвідомила смак творчої свободи бути Людиною й намагатися стати Нею¹²⁴. І нехай його недолюблюють, пхають, поносять, але він не здаватиметься, бо вже усвідомив і знає, що його спільником, радником, вчителем і другом є увесь всесвіт, навіть та частка його, що поводиться з ним як із ворогом¹²⁵. І нехай його не розуміють, не люблять, сміються над ним, як над диваком, та цураються... Нехай¹²⁶. Бо це смішно¹²⁷. Адже увесь всесвіт у його дитячих митецьких руках¹²⁸. Ну, і слава Богу.

Надійшов час і для висновків у розвідці про майбутнє та теперішнє телевізії та її метафізичне середовище:

— Телевізія сама по собі не є зло або добро, вона як повітря, земля, вода. І несе людям лише те, що вкладають у нього його жерці — режисери. А режисер владний вкладати лишень те, що становить і робить із себе сам.

— Тільки через людину можна змінити світ. І світ чекає, потихеньку визначає, стверджує, розкриває, пробуджує людину.

— Найбільша людська потреба — віддавати себе світові, творити світ собою. Така природа людини, що ж тут поробиш¹²⁹?

— Споживницьке мистецтво переживає за людину життя, робить людину його споживцем, але не митцем. 3 іншого боку, хоч мистецтво за своїм характером споживницьке, воно допомагає людині жити та навчає його собою.

— Мистецтво живить, підгодовує людину своїми силами, снагою, енергіями, рівень та якість котрих установлює собою людина-творець отих творів мистецтва.

— Прилучення до мистецтва — залучення до його енергетичних матеріальних вібрацій. Взагалі, таке приєднання до митецького твору — зв'язок взаємний, людина й твір беруть одне від одного частку іншого. Хоча, точніше буде сказати, що людина й твір не теє, щоб брали щось одне від одного, але просто дають одне одному кожне своє¹³⁰.

— Світ познається метафорично — на порівняннях.

— Саме свідомість керує силами людини. І керують її силами також через її свідомість. Позасвідомість до тих пір керує свідомістю, поки свідомість не опановує свої поки що позасвідомі та надсвідомі простір і час¹³¹.

— Професіоналізм убиває щирість, безпосередність, сердечність і замінює їх на лукавість. Майстер відрізняється від професіонала тим, що поступається професіоналізмом перед щиросердістю¹³².

— Кожна мить дійсності сповнена казковим святом. Однак, чи помічаємо це ¹³³?

— Магом-митцем робить не стільки життя, що само по собі вже є великою чародійною творчістю, скільки свідоме ставлення до життя й свідоме проживання людиною свого життя як магічної власно собою — Людиною — творчості¹³⁴.

— Пізнання митцями телевізії, її можливостей, властивостей, взаємозв'язків із людиною та навколишнім світом дедалі поглиблюватимуться та розширюватимуться. Конкретне розуміння самого поняття «телевізія» і надалі суттєво змінюватиметься. Телевізія означатиме не просто перегляд передач, поданих телевізійним центром ¹³⁵. Не менш вагомішими стануть її раніш потенційні, додаткові та побічні функції. Їх розглядають як відгалуження від телевізії, її породження, але вона й подальше становитиме основу їх. Це стосується, у першу чергу, різних приставок, що збагачують споживчі якості телевізії — відео, комп'ютер, ігри тощо. Телевізія залишатиметься засобом масової інформації та «віщательним» каналом, але все більш вона «віщатиме», орієнтуючись на особливості кожної конкретної людини. Усе більш телевізія пристосовуватиметься не до узагальненого масового глядача, а саме до дедалі конкретнішої своєї авдиторії ¹³⁶. Переоцінкою звичок стане розглядання телевізії не тільки як зв'язка людини з людиною, але і як поєднання, усуцільнення особистості із всесвітом її душі та свідомості. І тому активнішою та дієвішою ставатиме участь глядача в сприйманні та формуванні видовища¹³⁷. Ця тенденція йтиме в тому напрямку, що глядач усе більш за власними смаком та потребою організовуватиме свої власні видовищні простір та час і набуватиме в них вагомих саме для нього пізнань. Це вже особливості сучасної телевізії, що людина за своїми вподобаннями обирає той чи інший канал із будь-якої частини світу, без вагань від'їжджає у відрядження кудись далеко, а електроніка пунктуально записує пропущені передачі й... Навіть більше того, такий спосіб користування телевізією дозволяє переглядати та «гортати» інформацію туди-назад як газету чи книгу. Загалом кажучи, телевізія ставатиме все приязнішою до глядача, а глядач по-хазяйські все більше знаходитиме для неї застосування¹³⁸.

— Майбутня телевізія людської душі спиратиметься та й уже спирається не на закони формальної логіки та спрощеної зрозумілості, але ж на закони душі, що живиться душевними асоціаціями та прагне до легкості, світла й добра ¹³⁹.

Чи все теє добре, судіть для себе та визначайте своє місце в тому самі ¹⁴⁰.

post scriptum¹⁴¹

:-)¹⁴²
 

додатки
Актора стрічає режисер
Список використаної літератури
Ілюстрації