Розділ 7
<< Аферентна дуга оргазму >>

Аферентну (чутливу) дугу оргазму, тобто механізм, що приводить до збудження спінального центру та запуску стрункого каскаду рефлексів, складають три анатомо-функціональних рівня нервової регуляції статевого збудження, ерекції, еякуляції та оргазму: спінальні центри та два церебральних: підкірковий рівень та кора головного мозку [108, 109].

Спінальні центри є найстародавнішим та найстійкішим до зовнішніх дій рівнем. Саме цей рівень безпосередньо забезпечує виникнення ерекції, еякуляції, детуменісценції (спадання ерекції) [110]. Анатомічні структури цього рівня з одного боку досить автономні (спінальний автоматизм), з другого — керуються впливами вищерозміщених структур центральної нервової системи (рис. 7.1). Таким чином, ерекція та еякуляція можуть як викликатися подразниками з кори головного мозку, так і бути слідством простого безумовного рефлексу [111].


Рис. 7.1 Відношення церебральних центрів статевого збудження та розгалуження центрального енергетичного каналу (сушумни) до головного мозку.
1 - зона ретикулярної формації; 2 - зона лімбічной системи; 3 - зона гіпоталамуса; 4 - медіальна преоптична область гіпоталамуса; 5 - парацентральні дольки головного мозку; 6 - спинний мозок; 7 - довгастий мозок; 8 - міст; 9 - ніжки середнього мозку; 10 – чотири горбики середнього мозку; 11 - скронева доля; 12 - лобова доля; 13 - тім’яна доля; 14 - потилична доля; 15 - мозолисте тіло; 16 - поясна (лімбічна) звивина; 17 - таламус; 18 - мозочок; 19 - цибулина нюхового тракту

• Підкірковий (надсегментарний) рівень регуляції статевої функції — лімбико-ретикулярний комплекс, на якому замикаються всі дуги рефлексів вегетативної нервової системи і первинна аферентація (чутливе збудження потоку нервових імпульсів від екстеро- і інтерорецепторів) з органів чуття та здійснюється уся соматовегетативна інтеграція, регуляція [112]. Тут зосердежені центральні супраспінальні (надостні, над остью хребта) системи, що впливають на статеву поведінку [113]. У тварин цей рівень є кінцевим, забезпечуючи всі форми статевої діяльності. У людини в межах цього рівня формуються статеве самоусвідомлення, статева емоційно-мотиваційна (нейрогуморальна) напруга (лібідо), направлена на реалізацію копулятивної функції, фізіологічний оргазм, спонтанні ерекції та полюції [114]. Тут може закладатися нервова вегетативна регуляція ерекції та еякуляції через певний емоційний настрій-мотивацію [115, 116]. Функції в лімбико-ретикулярному комплексі представлені глобально, топографічно погано диференціюються, однако певні відділи мають специфічні завдання в організації цілісних поведінкових актів. До складу лімбико-ретикулярного комплексу входять:


• гіпоталамус як «комутатор» між нервовою та ендокринною системою, генератор оргазмових відчуттів. Зокрема, збільшення електричної активності нейронів під час ерекції та еякуляції спостерігається в медіальній преоптичній області гіпоталамуса, окрім того, електричній самостимуляції саме цієї ділянки надавали перевагу мавпи під час експериментів [117]. Так, низькі концентрації дофаміна, збуджуючи Д₁-рецептори медіальної преоптичної області, стимулюють ефекти парасимпатичної нервової системи та викликають збудження. Тривала стимуляція дофаміном нейронів медіальної преоптичної області або висока його концентрація через Д₂-рецептори перемикають центральну регуляцію. Активується симпатична нервова система та відбувається еякуляція з подальшою детумесценцією [118]. На сексуальний цикл впливають також паравентрікулярні та передньо-медіальні ядра;


• ретикулярна формація, що визначає взаємоузгодженість всіх структур центральної нервової системи;


• лімбічна система (вісцеральний мозок) як «генератор» емоцій та мотивацій, регулятор вегетативних функцій (діяльності вегетативної нервової системи, внутрішніх (вісцеральних) органів та систем). На сексуальний цикл впливають нюхові ядра, гіпокамп й тощо. Зокрема, стимуляція мигдалеподібного тіла може викликати еротичні відчуття, що нагадують оргазмові [119].
• Кора головного мозку (парацентральні дольки головного мозку). В корі сконцентрована уся умовнорефлекторна діяльність людини. Саме тут відбувається вищий синтез всіх сигналів зовнішнього та внутрішнього середовища, у тому числі й статевої сфери, а також формується статеві поведінка, естетичне відчуття, уподобання. За допомогою кори головного мозку зорові, слухові та нюхові подразники створюють в підкіркових центрах процеси проеректильної та прооргазмової спрямованості. Гальмівний вплив мають скроневі долі кори, видалення якої приводить до гіперсексуальності та розвитку частих ерекцій [120]. Вплив кори реалізується за допомогою центральних медіаторів, зокрема для статевого збудження – дофаміну, окситоцину, адренокортикотропного гормону; для статевого гальмування – серотоніну, норадреналіну, вазопресину, пролактину, опіатів, 7-аміномасляної кислоти (ГАМК) [121].

Дослідження біоелектричного потенціалу кори головного мозку показало, що існує певна схожість між електричними розрядами під час епілептичного припадку та розрядами під час оргазму [122] (рис. 7.2).

 
Рис. 7.2 Електроенцефалограма людини у циклі сексуального реагування:
I - спокійний стан та початок збудження. З початком сексуальної стимуляції швидкі, низької напруги, малої амплітуди хвилі з’являються в мозку. Такі хвилі властиві етапу збудження. Потім вони перекриваються сплесками, що породжуються м`язовими скороченнями та тремтінням.
II - оргазм. З початком оргазму дуже високої напруги, повільні, великої амплітуди хвилі з’являються в мозку. Деякі вершини піків обрізани, оскільки задіяний енцефалограф не був розрахований на запис такої великої амплітуди хвиль, що породжуються оргазмовими м`язовими спазматичними скороченнями. Оргазмовий етап нагадує епілептичний припадок: коли людина переходить від тонічної ригідності (напруженої м`язової жорсткості) до клонічних спазмів (безладних, мимовільних судом).
III – розрядка. Великої амплітуди, повільні хвилі зникають та низької напруги, швидкі, малої амплітуди хвилі з`являються в мозку. Вони періодично уриваються сплесками від ритмічних клонічних спазмів м`язів.

В обох випадках — епілепсії та оргазму — спостерігаються явища збудження всієї мозкової кори, що виявляються м’язовими напругами (тонічними судомами) та сіпаннями (клонічними судомами), звуженням поля свідомості (відключенням свідомості) та вегетативними змінами (частоти дихання, пульсу, артеріального тиску тощо). Після припадку, як і після оргазму, наступає розслаблення, розрядка, сонливість, втома, хоча у випадку епілепсії ці прояви виражені чіткіше та більше.

В корі головного мозку центри статевої функції є функціональними, тобто вони формуються у кожної людини на індивідуальній генетичній базі в процесі статевого дозрівання в конкретних умовах зовнішнього середовища.

В аферентній (чутливій) дузі оргазму слід виділяти висхідні та низхідні впливи на спінальний центр ерекції і еякуляції.

Висхідна імпульсація забезпечується аферентними (чутливими) нервовими шляхами від рецепторного апарату зовнішніх та внутрішніх статевих органів.

Основною рецепторною зоною в області зовнішніх статевих органів є головка статевого члена, чутливі волокна на поверхні якої та на внутрішньому листку крайньої плоті у значній кількості закінчуються не в клітинах, а вільно [123, 124]. Аферентні (чутливі) волокна від рецепторного апарату головки у складі статевого нерва, а потім задніх сакральних (крижових) корінців несуть чутливу імпульсацию у спинномозкові центри, звідки у складі спінноталамічного шляху уздовж центрального каналу спинного мозку — у вищі відділи центральної нервової системи.

Основною рецепторною зоною, з якої починається аферентація вегетативної та соматичної нервової системи в зоні внутрішніх статевих органів, є зона сім’яного бугорка, а саме — нервові закінчення жому сім’явикідних протоків та простатична маточка [125].

Низхідні регулюючі впливи на нейрони спінального еякуляторного центру виходять з лімбико-ретикулярного комплексу та кори головного мозку. Причому, кора головного мозку ці регулюючі впливи здійснює як через лімбико-ретикулярний комплекс, так і безпосередньо по спиннокортикальним шляхам. Зміни регуляції статевих рефлексів на рівні лімбико-ретикулярного комплексу проводяться через емоційні та вегетативні змінювання. Зміни регуляції на рівні кори головного мозку проводяться по типу формування нового умовно-рефлекторного процесу.

Згідно джерелам тибетської [126], давньокитайської [127], давньоіндийскої [128], давньоєгипетської [129], європейської окультної [130] медицини та науки, процеси статевого збудження та оргазму є наслідком підйому уздовж стрижня хребта (сушумни) вогнеподібної сили (кундаліні), що в незбудженому стані дрімає (знаходиться, зберігається) в районі крижового сплетення (plexus sacralis; трикутник муладар). Здебільше, підйом «внутршіньої жінки» («внутрішнього сонця», «зміїної сили») являє собой активний процес і відбувається завдяки відповідно лівосторонньому (Іда) та правосторонньому (Пінгала) (спіралеподібному) вздовж (навколо) хребта руху вгору негативнозарядженої та позитивнозарядженої сил, що (відносно друг друга закручуються у протилежні боки,) беруть відповідно початок у лівому та правому яєчку (яєчнику) та завершуються відповідно у лівої та правої ніздрях (рис. 7.3).


Рис. 7.3 Відношення тонкоенергетичних структур до тулуба та хребта:
Чакри (лотоси): 1 - муладхара; 2 - свадхістхана; 3 - маніпура (набі); 4 - анахата; 5 - вішудха; 6 - аджна; 7 - сахасрара;
Канали (наді): L - Іда (лівий канал); R - Пінгала (правий канал); C - Сушумна (центральний канал); b - задньосерединний; f – передньосерединний;
Дань-тяні (казани): I - нижній; II - середній; III – верхній;
Помпи (брами): Cr - верхня (нефритова), Lu - середня, Sa – нижня;
Блоки (зони, що заважають вільному підйому енергії): ۞1 – між куприком та крижом; ۞2 – між 5 поперековим хребцем та крижом (1 місце); ۞3 – між 11 та 12 грудними хребцями; ۞4 – між 5 та 6 грудними хребцями (3 місце); ۞5 – між 1 та 2 грудними хребцями; ۞6 – між 2 та 3 шійними хребцями (2 місце); ۞7 – над 1 шійним хребцем;
M(S) - трикутник муладар з крижовою кісткою; V - войд (Бхавасагара, океан життя (ілюзій, марнот), пустота; порожня, не «заповнена» ділянка в тонкому тілі людини, утворена природним розривом парасимпатичної системи між крижовим відділом та блукаючим нервом).

Що ж стосується центрального енергетичного каналу сушумни, то, підіймаючись від тазової області, вона проходить по всьому тілу, входить до черепу і в районі верхньої частини моста розділяється на дві гілки (рис. 7.1): передню та задню. Передня гілка проходить через аджна-чакру, що розташована на рівні міжбрів`я, і йде безпосередньо до мозолистого тіла (спайки з нервових волокон, яка сполучає дві півкулі головного мозку), занурюється в брахмарандхру (порожнину між двома півкулями мозку у внутрішній улоговині спинномозкової осі) та сахасрару (сплетення тисячі наді (енергетичних каналів) у верхній частині голови, у верхівці черепа). Задня гілка входить в череп з боку потилиці, огинає таламус (зорові горби) в задній частині черепа, після чого також входить в мозолисте тіло, де теж з`єднується з брахмарандхрою і сахасрарою. Хоча ці дві гілки закінчуються в одному і тому ж утворенні, вони не з`єднуються одна з одною — швидше, вони обидві розділяються на дрібні капіляри, що занурюються в кору головного мозку.

Досягаючи мозку, кундаліні сприяє конденсуванню у сома-чакрі (трохи вище аджни) «небесної роси» (соми, амріти, крапель мудрості), що поволі стікає у нижній казан (рис. 7.4) та, по мірі достатнього накопичення, починає виділятися разом із різними секреціями на головку члена або на стінки та у переддвір’ї піхви. І процеси подальшого вдосконалення, «перегонки» життєвої сили повторюються знову і знову.

 
Рис. 7.4 Теплограма середньої частини тіла фахівця з шаолінських єдиноборств.

>>